Історична довідка.( дані з краєзнавчого музею м.Кременчука)

Перші свідчення про територію, яку зараз займає парк „Міський сад”, відносяться до другої половини XVIII століття. Вони пов’язані з подорожжю імператриці Катерини ІІ на південь, до земель, які знову приєднали до Російської Імперії у результаті переможного завершення російсько – турецьких війн. У 1765-1789р. Кременчук був губернським центром Новоросії. В цю пору тут знаходилися губернські присутственні міста, будинок генерал – губернатора, квартира намісника світлійшого князя Потьомкіна. Йому ж належала старовинна діброва, одна з дніпровських дубрав, заповіданих у свій час, ще Петром Великим. Вона розташовувалась недалеко від Кременчука і Полтавського поштового тракту. Тут, впереміжку з дубами, росли і плодові дерева. По території діброви з однієї сторони протікала річка Кагамлик, з другої річка Крива Руда, які зливались з південного боку саду.
Саме ця діброва була обрана місцем для побудування палацу Катерини ІІ і облаштування навколо нього парку. Палац будувався за проектом відомого російського зодчого
І.Є. Старова. Для виконання робіт, по розбивці парку, Потьомкін направляє до Кременчука англійського паркобудівника В.Гульда. Під його майстерною рукою, дика діброва у найкоротші строки (1785 – 1787) перетворюється у перший та найкращий ландшафтний парк в Україні. На річці Кагарлик, з південно - східної сторони діброви, забудовується плотина та облаштовується став. Будуються оранжереї та завозять лаврові, цитрусові та інші вічнозелені дерева, навколо парку будується огорожа, пробиваються алеї, розбиваються квітники, на які висаджують тисячи кущів троянд, доставлених з Криму. Гульду вдалося вдало поєднати строгість центральних алей з живописністю планування в цілому. Вікові дерева, річка, став, у поєднанні з талантом та майстерністю паркобудівників, створили справжнє зелене диво.
Не дарма парк захопив і саму царицю та тих, хто її супроводжував. Так, у листі до барона Грима Катерина ІІ писала:”... сього 3-го травня ... у 4 верстах від Кременчука, де я провела три дні у великому красивому будинку, який збудований фельдмаршалом князем Потьомкиним біля прекрасної дубової діброви та саду, у якому є грушові дерева такої товщини та висоти, яких я не бачила відродясь і все це квітує”
У листі до Єропкіна знаходимо такий же позитивний відгук про парк: „Будинок військового губернатора, у якому я живу, побудований біля прекрасної дубрової діброви близько плодовитого саду”.
Після смерті Потьмкіна парк передається казні, а с 1797 – 1917р. він знаходиться у ведені міської ради під назвою „Городской сад”.
З ним пов’язані імена багатьох відомих діячів вітчизняної історії та культури: російських царів Катерини ІІ та Александра І, фельдмаршала Г.А. Потьомкіна – Таврического, гр.Безбородко, видатних полководців А.В. Суворова, М.І. Кутузова, учасника Бородінської битви С.Х. Ставракова, декабристів М.П.Бестужева – Рюміна та А.Ф.Лісовського, музикантів Д.Сарти, І.Є. Хандошкіна, М.Калачевського, художника В.Л. Боровиковського, архітекторів І.Є. Старова та А.Н. Воронікіна, поетів та письменників Д.Гурамішвілі, К.Батюшкова, І. Севіряніна, А. Дельвіга, Д.Давидова, діячів театру І. Карпенка – Карого, М.Старицького, Л. Дурова, французького посла у Росії гр.Сепора, учасника Великої французької буржуазної раволюції Ж. Ромма та багатьох інших.
Сьогодні парк займає площу 8 га. У ньому зберігся став, який має назву „Потьомкінський став”. Є три дуби, вік яких налічує більше 300 років, декілька столітніх шовковиць, близько сотні полувікових осик, тополь та білої акації, крім цього ростуть клени, каштан конський, липа мілколистна, вязи, туї.